В основному розділі ми приведено деякі практичні рекомендації зі статті How to Write a Great Statement of Purpose професора Університету Північної Айови, Винса Готера[1].
Кращі поради від Винса Готера
Statement of purpose - імовірно, сама складна річ, яку вам коли-небудь треба буде написати. Практично всі, хто починають писати мотиваційний лист, роблять це неправильно. Те, чому вас вчили в школі про самопрезентацію, може завести зовсім не туди. От приклад першого абзацу типового мотиваційного листа:
«Я прагну вступити на навчання на програму магістра образотворчих мистецтв, тому що певен, що моя письменницька майстерність розквітне, якщо я буду навчатися саме на вашій програмі. Я буду регулярно долати виклики викладачів і загострювати свої навички».
Здавалося б, ясне, пряме пояснення, яке спрямоване саме на програму магістра образотворчих мистецтв. Тільки чи цікаво воно? Ні. Тому що все очевидно й передбачувано.
Приймальна комісія знає, чому ви вступаєте на цю програму, адже вони щодня перечитують гору подібних листів. Також комісія знає, що ваша майстерність «розквітне», оскільки університет має сильну програму. Звичайно ж, ви будете долати виклики - їх будуть долати всі, незалежно від рівня підготовки. І зрозуміло, що студенти будуть загострювати свої навички - це чи не основна мета магістерської програми?
Враховуючи бажану довжину мотиваційного листа в 300 слів, абітурієнт витрачає близько 15% обсягу тексту для того, щоб по суті абсолютно нічого не сказати. І справа не тільки в тому, що все написане очевидно й передбачувано, це ще й нудно! Щоб зрозуміти, у чому секрет ідеального мотиваційного листа, необхідно уявити собі п'ять професорів, замкнених у кімнаті з 500 листами. Хіба подібний початок листа приверне їх увагу? Чи будуть вони читати далі з думкою про те, що саме ви той абітурієнт який підходить для їх програми, пам’ятатимуть чи вони цього листа? Ні!
Для успішного мотиваційного есе вам потрібний так званий «гачок». Наприклад, одна студентка магістерської програми бібліотечної справи використала відмінний «гачок». Виглядав він приблизно так:
«Коли мені було 11 років, моя бабуся померла й залишила мені те, що змінило моє життя, - бібліотеку завбільшки у 5000 томів. Одні з моїх кращих днів були проведені за читанням й упорядкуванням її книг. З тих пір я захотіла стати бібліотекарем».
Усі ясно, лаконічно й прямолінійно. В 42 словах комісія довідається про те, що становить основну частину життя дівчини — пристрасть не тільки до читання книг, але й до догляду за ними. Коли члени комісії почнуть обговорювати кращі приклади, вони обов'язково згадають «дівчину із власною бібліотекою», тому що одержати такий подарунок в 11 років було б заповітною мрією кожного з них!
А що, якщо перший абзац був би написаний так...
«Я подаваю заяву на програму магістра бібліотечної справи, тому що все своє свідоме життя я любила читати книги. З 11 років я вже прагнула стати бібліотекарем».
Напевно приймальна комісія не згадає цю студентку серед інших 500 претендентів, листи яких вони прочитали. Більше половини есе починаються з чогось подібного. Багато абітурієнтів пишуть про «любов до книг», але ця фраза не звучить виразно навіть поза контекстом, а тим більше якщо прочитав її пару сотень разів.
Студентка по імені Дженніфер мріяла одержати магістерський ступінь логопеда. Коли її запитали, чому вона вибрала саме цей напрямок, Дженніфер відповіла, що випадково виявилася на уроці і їй дуже сподобалося, але при подальшому обговоренні дівчина згадала, що в її брата були проблеми з мовою. Це стало для неї відкриттям. Вона почала свій курс, не зв'язуючи своє бажання з минулим досвідом, принаймні, свідомо. Так Дженніфер знайшла свій «гачок».
Перед вами також стоїть завдання: відшукати цей «гачок», зрозуміти, чому вибір припав саме на цей напрямок, яку користь можете принести своєю працею в майбутньому, як це вплине на вас. Знайдіть власну істину, а потім підберіть спосіб викласти свої думки так, щоб це запам'яталося.
Не менш важливим для комісії буде наявність у вас позакласного хобі, пов'язаного з навчальною діяльністю. Приміром, ви прагнете навчатись на факультет мовознавства, володієте іноземною мовою на гарному рівні й допомагаєте іншим у вивченні мови, рганізувавши безкоштовні курси.
Університети вимагають мотиваційний лист не тільки щоб довідатися про успішність і нагороди абітурієнта, але й для того, щоб самі вступники дійсно добре поміркували, навіщо вони роблять такий серйозний крок у житті, як вступ у ВНЗ.
Середній розмір мотиваційного листа становить 300 слів, але деяким абітурієнтам досить і трьох десятків, щоб заявити про себе. Одним з таких прикладів є есе студента за ім’ям Найджел, який вмістив текст всього в три пропозиції, чому й здивував приймальну комісію Стенфордського університету. Звучало це приблизно так:
«Я прагну викладати англійську мову в університеті. Для цього мені потрібна ступінь Phd. Із цієї причини я подаю заявку в докторантуру».
Це виразно описує Найджела як зухвалу, ризикову, ділову й навіть амбітну людину. Якщо ви бажаєте представити себе саме так, то робити це відповідним чином. Однак враховуйте, що лист Найджела - це ставка: все або нічого. Напевно в кожній комісії найдеться людина, яка буде вважати, що такий лист образливим і навіть неповажним, хоча все ж таки залишається шанс одержати схвалення професорів.
Постарайтесь зробити персонажа на папері живим. Не варто писати просто:
«Я працював на конвеєрі заводу телевізорів і одного разу вирішив піти в коледж, щоб не прожити життя даремно й остаточно пропасти».
Чому б не перефразувати цю же думку в такий спосіб:
«Одного разу у вівторок я запаяв 112-ий зелений провід на 112-ім пульті від телевізора й усвідомив, що ця одноманітна робота не дає мені можливості для розвитку й реалізації мого потенціалу. Я вирішив, що коледж буде моїм порятунком».
В обох прикладах близько 25 слів, але другий явно змусить члена комісії дочитати лист до кінця.
Якщо у вашому академічному минулому є спірні моменти, розповідайте про них так, щоб не втратити довіри прийомної комісії. Наприклад, в одному із семестрів у вас були одні трійки. У цьому випадку варто написати короткий параграф про те, що послужило причиною цьому (емоційні проблеми, життєві труднощі), потім продемонструвати, як уміло ви змогли впоратись із цим, і зараз ваш середній бал досить високий. Правильно обігравши цю ситуацію, ви намалюєте образ цілеспрямованої людини, здатної долати труднощі.
Якщо ви вже встигнули десь попрацювати або пройти стажування, обов'язково вкажіть це в мотиваційному листі. Особливо приділіть увагу деталям працевлаштування, які мають безпосереднє відношення до обраної професії. Продумайте, як можна зв'язати зроблену роботу й придбаний досвід із критеріями прийому.
Співробітникам прийомної комісії цікаві ваші сильні сторони: таланти, навички, перемоги в спортивних і інтелектуальних змаганнях, участь у стипендіальних програмах та інше. Зовсім необов'язково, щоб досягнення вселяли трепет, досить розповісти, про що ви згадуєте з гордістю й теплотою у серці. Успішно здані іспити в музичній школі, відвідування різних кіл, добродійна діяльність. Важливо описати моменти, які говорять про вас як про талановиту, різносторонню і цікаву людину. При цьому членів приймальний комісії цікавить не просто список навичок і досягнень - для цього є резюме - а ваше вміння міркувати й робити висновки з отриманого досвіду.
Як говорити про навички? Метод ABC
Щоб відійти від простого перерахування навичок, радимо скористатися методом ABC. Суть його в тому, щоб описувати кожен, відповідаючи на три питання:
| Елемент | Питання | Приклад |
|---|---|---|
| A — Activity | Що я зробив(ла) / роблю? | Я був капітаном шкільної команди по футболу. |
| B — Benefit | Які навички при цьому одержав(ла)? | Завдяки цьому я придбав гарні комунікативні навички й уміння роботи в команді. |
| С — Course | Як це пов'язане з обраним курсом? | Це важливо для спеціальності Business Studies, тому що ефективна комунікація - застава успішної роботи над груповими проектами. |
Наведений приклад досить простій і в зрозумілій формі показає, як приводити доказ кожного навичка, що згадується вами.
Для початку опишіть причину, по якій ви вибрали саме цей університет. Уважно ознайомтесь на сайті ВНЗ з програмою зі своєї спеціальності й розкажіть, що саме в ній вас зацікавило. Такий підхід представить вас як людину, яка досить зацікавлена в обраному напрямку, щоб докладно вивчити, як він реалізований в програмі освітньої установи. Або вкажіть відомих професорів, які зараз викладають там, та зазначте, що прагнете працювати з ними. Не потрібно просто писати їхні імена, оскільки це може зробити кожної, хто користується інтернетом. Відзначте те, що показує вашу повагу до їх робіт. Якщо вибрати найвідомішого з них, то імовірно, що інші потенційні студенти зроблять те ж саме. Краще зупинити свій вибір на роботі менш відомого професора, яка дійсно вдається вам цікавої.
«Кращі із прочитаних мною есе належали студентам, які написали, що довідалися про себе багато нового під час підготовки аплікаційного пакета документів». - Салли Джегер, директор приймальні комісії Бізнес-Школи Амоса Така, Дартмутський коледж.
Перед відправленням фінального варіанта обов'язково проаналізуйте есе, що вийшло: слід гарненько переглянути його зміст, звернути увагу на стиль викладу, наявність граматичних, логічних і лексичних помилок. Не завжди навіть явні помилки можуть бути виявлені при першому або другому прочитанні, тому попросіть друга або старшого товариша перевірити мотиваційного листа. Або просто відкладіть його на пару днів і перечитайте знову, щоб зрозуміти, що саме потрібно виправити.
Питання для саморефлексії
- Чи відповідає мій лист формальним вимогам? (Згадаєте поставлені питання, необхідний обсяг есе й інші вимоги університету).
- Чи призводить лист те враження, яке я б хотів(ла) справити на комісію (Зверніться до списку якостей і навичок, які ви виділяли на підготовчому етапі).
- Чи немає в моєму тексті двозначних фраз, суперечливих моментів?
- Чи дізнався я щось нове, незвичайне про себе після написання мотиваційного листа?
- Чи моя історія є унікальною, чи не містить кліше й банальних фраз, які можуть зустрітися в інших кандидатів?
- Я був(ла) чесний(ю) із собою?
Так, ми вже говорили, що варто довідатися думку інших, але цього разу ви ставите запитання не про себе, а про те, що у вас вийшло в підсумку. Уточніть у професорів або викладачів формат і стиль листа, який найбільш прийнятний у конкретному випадку. Разом з текстом обов'язково повідоміть вимоги, які були пред'явлені до мотиваційного листа.
- Чи привернув Вашу увагу вступний абзац?
- У цілому мотиваційний лист здався Вам цікавим / добре структурованим / оптимістичним?
- На Ваш погляд, есе є чесною й відвертою розповіддю мене?
- Воно відповідає на поставлені питання?
- Чи є щось важливе, що я що я пропустив(ла) / що слід було б додати?
- Були моменти, які здалися Вам недоречними?
- Які висновки Ви зробили про мене після прочитання?
- Чи зустрілися в тексті помилки?
- На Вашу думку, цей лист виділить мене на тлі інших кандидатів?
- Ви вважаєте моє бажання поступити на навчання в (університет /коледж) на (спеціальність / напрямок / програму) обґрунтованим?
- Аналогічно підготовчому етапу, доповните список індивідуальними для кожного випадку питаннями. Можливо, у вас є сумнів, чи вірно ви послалися на ту або іншу подію, чи точно привели терміни та назви?
Скорегуйте есе, прийнявши до уваги отримані поради. Але не думайте, що на цьому ваша робота над листом закінчується. Осяяння щодо якихось змістовних блоків може прийти до вас навіть після відправлення есе в університет. Саме воно може стати вирішальним, якщо ви вирішите подати документи ще раз у більш пізні дедлайни.